Ілля народився в м. Житомирі в родині спортсменів. З дитинства вирізнявся щирістю, вихованістю та допитливістю.
Навчався у Ліцеї №25, згодом навчався у Житомирському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Івана Огієнка за спеціальністю Дизайн. Був талановитим, творчим, закоханим у красу світу, малювання і подорожі.
На початку 2025 року Ілля добровільно став на захист України. За участь у штурмових діях був нагороджений відзнакою Командувача Десантно-штурмових військ та медаллю «Ветеран війни – Учасник бойових дій».
Ілля не зупинявся на досягнутому, завжди прагнув вдосконалювати свої знання й навички, щоб ще стійкіше боронити рідну землю. 22.09.2025р., його життя трагічно обірвалося.
Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику!..

Захищаючи Батьківщину, віддав своє життя Павло Собченко, випускник 2017 року Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка.
У пам’яті викладачів та студентів Павло назавжди залишиться талановитим хореографом, добрим, чуйним, скромним, цілеспрямованим, старанним і наполегливим.
У 2014 році юний уродженець Радомишля став невід’ємною частиною хореографічного відділу творчої огієнківської родини.
Після закінчення навчання свою майстерність Павло дарував глядачам у складі танцювальної групи артистів балету Житомирської обласної філармонії імені Святослава Ріхтера та Житомирського обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги.
На малій батьківщині Павло створив хореографічну студію, вихованці якої продовжують справу його життя і сьогодні.
Житомирський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Огієнка висловлює глибокі співчуття рідним і близьким.
Низький уклін і світла пам’ять Герою!
Назавжди у наших серцях…

Уродженець с. Білка Романівського району Житомирської області.
Навчався у Житомирському коледжі культури і мистецтв імені Івана Огієнка з 2008 по 2012 роки (освітня програма: народні інструменти).
Вірний син України, учасник АТО, він до останнього подиху був патріотом, захищав нашу незалежність.

Старший сержант 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького військової частини А0409, позивний «Дикий», учасник АТО. Воїн загинув поблизу населеного пункту Червоне на Харківщині.
Воїн загинув 11.09.2022 поблизу населеного пункту Червоне на Харківщині.
Нагороджено посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять Герою!

Тупальський Олег Васильович народився 18 липня 1982 року у селі Мотовилівка. Відвідував сільський духовий оркестр, з яким їздив на різні всеукраїнські конкурси та фестивалі.
Після закінчення школи навчався у Житомирському фаховому коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка за фахом «керівник духового оркестру».
З 2014-го, з початку вторгнення росії в Україну Олег Васильович стає на захист держави на східних рубежах України у складі сил АТО в лавах 95-ї ОДШБр ЗСУ. Під час участі в бойових діях отримав бойове поранення.
Одночасно Олег поєднував службу з навчанням у Військовому інституті ім.С.П.Корольова, та згодом отримав освіту за фахом «інженер радіоелектроніки». 10 років свого життя присвятив військовій службі в оркестрі Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова.
З початком повномасштабної агресії росії продовжив військову службу.
Штаб-сержант Тупальський О.В. героїчно загинув у бою 28.03.2022, поблизу населеного пункту Кам’янка на Харківщині…
Тривалий час вважався зниклим безвісти, лише після звільнення тимчасово окупованої території вдалося віднайти, ідентифікувати та поховати тіло полеглого Героя…
Вічна Слава!

Леонід народився в селі Володимирівка Вінницької області. В дитинстві переїхав з родиною на Житомирщину – в село Березівка. Там навчався у місцевій школі. Потім закінчив духовий відділ Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка. Проходив строкову службу в Житомирі, де служив в оркестрі музикантом. У мирному житті працював будівельником і займався ремонтними роботами. Після одруження переїхав до Вінниці. Цікавився електронікою. Обожнював створювати різні прилади, для яких сам робив мікросхеми – наприклад, сам зібрав 3D-принтер, на якому виготовляв різні деталі.
13 вересня 2022 року чоловік був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу в 53-ій окремій механізованій бригаді імені Володимира Мономаха. Виконував бойові завдання на Східному напрямку фронту в складі бригадної розвідки. Позивний «Бай», загинув 24 листопада 2022 року поблизу селища Опитне на Донеччині. У бою з ворогом потрапив під артилерійський обстріл та отримав смертельну вибухову травму. Захиснику назавжди 42.
Низький уклін і світла пам’ять Герою!

Народився в сім’ї кадрового військового у Львові. Коли Валерію було 5 років, сім’я переїхала до Житомира. Навчався у ЗОШ №26. Опісля вступив до Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка здобувати фах режисера театралізованих заходів. На ІІ курсі навчання був призваний на строкову військову службу.
Повернувшись до цивільного життя, працював на приватних підприємствах нашого міста.
Мав хист до малювання, хореографії, вміло грав на гітарі.
З першого дня повномасштабного вторгнення рф добровільно став на захист України від російських агресорів.
Воїн героїчно загинув 08.11.2023 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. Лише через 11 місяців Герой на щиті повернувся до рідного міста…

Світла пам’ять і вічна слава Герою…

Андрій пройшов шлях від студента режисерського відділу Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка, де він навчався у класі викладачів Лариси Коваль та Володимира Осляка, до актора Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги, у якому по завершенні навчання, його талант знайшов своє втілення на сцені.
За майже чверть століття творчої діяльності він створив понад 40 яскравих ролей, ставши невід’ємною частиною театру. Колеги та друзі згадують його як щиру, добру, емоційну та харизматичну людину, яка завжди підтримувала словом і ділом, надихала та йшла до мети з усмішкою.
Від початку повномасштабної війни він проявив себе як надійний і мужній захисник, він добровільно приєднався до лав ЗСУ, щоб боронити незалежність та свободу України.
Вічна пам’ять та слава Герою!

Народився у Житомирі. Після закінчення ЗОШ №25 вступив до Житомирського училища культури. Далі — служба у складі військового оркестру Житомира, продовження служби в оркестрі МВС України.
У 2002 році — повернення до Житомира та переведення до військового оркестру Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова.
У 2019 році перейшов на військову службу за контрактом у складі 95 ОДШБ ДШВ ЗСУ музикантом оркестру.
З 24 лютого 2022 року, перебуваючи на Сході України, відразу став на захист держави від російських загарбників.
До Житомира повернувся у січні 2023 року. Останнім часом службу проходив у ЖОМТЦК та СП. Життя раптово обірвалося 15 вересня 2023 року…
Світла памʼять та вічна слава…