«Молодь кохана,  завжди пам’ятай, що тисячі видатних людей  світу зо всяких ділянок культури: письменники, вчені, винахідники, музики, політики, дипломати виходили з найбідніших родин, своїми власними силами прокладали собі дорогу в житті і тяжкими трудами таки доходили до слави.
Ціль вибрана буде світити ясною зорею тобі, – дивися на неї, й впевнено прямуй до цієї своєї мети!»

Іван Огієнко

Іван Іванович Огієнко – вчений-українознавець й український міністр-державотворець, поет і прозаїк, перекладач і публіцист, педагог і історик, філософ і митець, етнограф і професор, редактор-видавець і видатний богослов, першоієрарх УАПЦ, відомий під іменем Іларіон. Творчий шлях Івана Огієнка – це рідкісне явище в  ряді діячів світової культури.

Цікава сторінка його життя – державотворча діяльність. Після  лютневих подій 1917р. в результаті розвалу «тюрми народів» – Російської імперії – український народ одержав можливість створити свою власну державу. Вже в квітні 1917р. Іван Огієнко одним з перших серед викладачів переходить на викладання українською мовою, що викликає протест керівництва Київського університету Святого Володимира. Великим і щирим було прагнення автора розповісти в доступній формі про досягнення  української культури. 5 жовтня 1917р. він перед багатотисячною аудиторією публічно виголошує промову з цієї теми, яка за наказом Симона Петлюри була видана мільйонним тиражем з метою просвітницької діяльності серед солдатів української армії.

Міністром освіти і культури Іван Огієнко був з 6 січня по 15 лютого 1919р., бо недовгим був період Директорії (у Міністерство Іван Огієнко прийшов з посади ректора Кам’янець-Подільського університету). Одним з перших міністерських заходів була ухвала Іваном Огієнком закону «Про головні правила українського правопису для обов’язкового вжитку по всій Україні» від 17 січня 1919р., згідно з яким мовою викладання усіх типів шкіл повинна бути українська.

Як міністр народної освіти Іван Огієнко встиг укласти концепцію народної освіти в Україні,  визначити її принципи і ланки: 1‑8 класи передбачались як основна школа, 9‑12 класи як колегія, причому, останні чотири роки спрямовувались на фахове навчання (економічне, реальне, тощо).

Ця концепція так і залишилась на папері у зв’язку з драматичними подіями в Україні 1919 року. Демократичні ідеї вченого пролежали у сховищах багато років.

27 квітня 2000р. Постановою Кабінету Міністрів України Житомирському училищу культури і мистецтв присвоєне ім’я нашого славетного земляка – Івана Огієнка.