СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ «НАРОДНЕ ПІСЕННЕ МИСТЕЦТВО» (ХОРОВИЙ СПІВ)
Українська пісня – це частина духовного життя народу. Пісня не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості.
З метою збереження та розвитку національного хорового мистецтва, відродження та поширення традицій української співочої культури у 1958 році в Житомирському технікумі підготовки культурно-освітніх працівників було засновано хоровий відділ. Біля джерел створення стояли М. В. Хомичевський, М. Д. Кущ, В. А . Бережний, А.Л. Пільчук. Хорова музика стала стилем життя та переплелася з долею заслуженого працівника культури України М.П. Грицевича, заслуженого артиста України Г. Г. Позднякова, А. М. Барської, Н. М. Калужиної, І. С. Красовського, І. Д. Власюк, С. К. Лісовець, які довгі роки плідно працюють у навчальному закладі.
Нова цікава хвиля у роботі відділу настала після приходу викладачів Л. В. Кухарець, О. І. Боцюн, Н. О. Подкіної, І. О. Біленікіної, А. О. Дєваєвої, І. Д. Грищенко, О. О. Єгорової, Т. Д. Грибан, О. В. Малярчук і Т. О. Гордєєвої, яка зараз очолює комісію.
Народний хор відділу ( кер. М. Грицевич) – лауреат Всеукраїнських конкурсів та володар гран-прі на V Всеукраїнському фестивалі-конкурсі колективів народного хорового співу ім. П. Демуцького; жіночий хор коледжу ( кер. Т. Гордєєва) – лауреат Всеукраїнських конкурсів хорового мистецтва. Свою майстерність студенти відточують на мішаному ансамблі «Allegro» ( кер. І. Біленікіна), жіночому – ( кер. О. Боцюн) та чоловічому -( кер. І. Грищенко). Відділ пишається народним тріо «Терен» (кер. А. Дєваєва) лауреатом Всеукраїнських конкурсів та володарем гран-прі на конкурсі виконавців народної пісні на приз Ніни Матвієнко. Ці колективи – творча лабораторія для студентів-хоровиків.
Пісня – це голос народної душі, поетичний виявив співочого таланту, образне втілення його історії, моралі, мрій та прагнень. Вона така ж нездоланна і безсмертна як той народ, що її породив.
З народного напившись джерела, рідна пісня усміхається з синяви неба,
з вишневого цвітіння, з калинової задуми до щирого слухача.